День Української мови: ні – мовному законопроекту від коаліції (відео)

Поки президент Віктор Янукович у День української писемності запевняв, що українська мова буде “надійно захищена”, а міністр освіти Дмитро Табачник обіцяв написати традиційний радіодиктант, громадські організації, залучивши студентство, влаштували всеукраїнську акцію солідарності на підтримку української мови й виступили з черговим протестом проти ухвалення закону про мови.

З намальованими жовто-блакитними прапорцями на щоках і великими прапорами у руках кількасот українців колоною вирушають з Контрактової площі в бік Адміністрації президента.

Попереду колони, помітно виділяючись з-поміж натовпу, на ходулях крокують креативні хлопці в масках із обличчями російських керівників Путіна і Медведєва, від них не відстають наші “Янукович”, “Симоненко” і “Литвин”, але вже без ходуль. За задумом організаторів, це символічне дійство мало показати, як “Путін” і “Медведєв” маніпулюють нашими політиками, зокрема керівниками тих політичних сил, які внесли законопроект про мови. Проте йдуть “політики” недовго. На Поштовій знімають ходулі й маски, бо нагору сходити важко.  

“Ах, лента за лентою – набої подавай”, – затягує молодь українську повстанську пісню, час від часу перебиваючи спів скандуванням лозунгів: “Одна державна мова”, “Наша мова – українська”, “Ні – другій державній мові”.

– В Україні має бути одна державна мова. Це абсолютно нормально для молодої європейської держави, – розповідає активіст громадської кампанії “Новий громадянин” Іван Марунич. –  Ми йдемо до Адміністрації президента, щоб висловити свій протест, бо нещодавно було внесено законопроект про мови, який звужує права української мови, умовно – надаючи мовам нацменшин більше прав, а по суті – дає більші права російській мові. Такий закон не потрібен. Він тільки допоможе декільком політикам, які не в стані вивчити свою мову... У народу є потреба висловлювати свою думку, у тому числі й вуличними акціями.

Деякі активісти тримають у руках папірці з текстами пісень – український Гімн, “Не пора, не пора, не пора”, “Я піду в далекі гори”...

Уже на Банковій біля Спілки письменників молодь стикається з групою потенційних учасників акції на підтримку мови з прапорами “Батьківщини”.

Політично заангажовані і водночас патріотично налаштовані дідусі та бабусі приєднуються до молоді й разом підходять до Адміністрації президента.  

– Коли обговорювали ідею цієї акції, – розповідає народний депутат Олесь Доній, – казали, що бажано, аби не було партійних кольорів, щоб не роз’єднуватися за партійною ознакою, а робити це як спільну акцію всіх українських патріотів і не перетягувати на себе ковдру. Я тут, тому що я українець і вважаю, що кожний українець повинен підвищувати власний культурний рівень. У цьому плані я сприймаю українську мову та її вивчення як один з елементів власного культурного рівня. І наступ на мову – це спроба зробити націю безкультурною і зробити її без коренів, без історичного минулого.

– На таких патріотичних акціях чогось не видно ваших колег-нардепів, або приходять одиниці...

– Це є справді проблема. В опозиції депутатів – чоловік 150, і вони б могли скласти достатню величину на цих акціях. Чому їх нема?.. Постійно дивуюся. Депутатам потрібно бути чеснішими, ніж влада, не повторювати за владою ті самі помилки, хиби і бути ближчими до людей.

– От міністр Табачник сьогодні обіцяв писати всеукраїнський диктант...

– Питання не в тому, що він робить особисто перед камерами, а в тому, які речі він робить системно. А системно він зменшує вагу української мови в освіті, намагається переглянути українську історію в бік її злиття з російською, взагалі применшити вагу української мови, культури і поставити під сумнів саме існування окремого українського народу. При тому всьому він може говорити українською. Але ми знаємо, що в усі часи були колаборанти й знаходилися люди, які могли будь-якою мовою пояснити будь-які репресії...

– На жаль, в Україні часто прапор партійний є більш важливий, ніж національний прапор, – ділиться враженнями активістка громадянcького руху “Відсіч” Анастасія Розлуцька. – Потрібно зробити висновки, чому ми (національні сили. – Авт.) програємо... Ми святкуємо і страйкуємо одночасно. Ми вийшли сюди, щоб нагадати президентові та ініціаторам законопроекту про мову, що цей закон не влаштовує громадян України, що його потрібно зняти з реєстрації і розробити нормальний законопроект з фахівцями, мовознавцями і т. д. Це наша третя акція. Але, а жаль, нас не чують. Просто відкладають розгляд...

У цей час протестувальники на блакитній повітряній кульці пишуть “Закон про мови”.

– Зараз із нею зроблять те, що потрібно зробити з законом про мови, – каже дівчина, що розписує кульку. І через мить під оплески й дружній гул натовпу вона лопає.

Серед учасників акції – і лідер гурту “Тартак” Сашко Положинський.

– Ми сьогодні святкуємо день української мови, але одночасно й протестуємо проти нищення української мови, – розповідає УНІАН співак. – Те, що вона тривалий час нищилася неофіційно, – давно визнаний факт. Так само як і те, що інформаційний простір України є переважно неукраїнський і інформаційна війна спрямована фактично проти України та української мови. Таким чином, мова все більше витісняється в щоденному вжитку. Прийняття цього закону про мови переведе нищення української мови в офіційну площину, і мінімального острівця безпеки для української мови не залишиться, вона стане мовою внутрішнього спілкування невеличкої, найбільш затятої, певною мірою – інтелектуально розвиненої спільноти, яка намагається не піддаватися зовнішнім впливам. Мова має бути мовою всього народу, а не його невеличкої частини...  

Після пікетування АП колонна активістів, приспівуючи, рухається в бік Майдану. Протести закінчилися. Там обіцяють влаштувати святкування – флешмоб під назвою “Відчуй смак рідної мови”. 

На Майдані Незалежності чисельність учасників акції зростає.

– От чому ми розуміємо російську, а вони (росіяни. – Авт.) українську – ні? – голосно обурюється літній чоловік біля мене.

Учасникам акції роздають свічки, з яких вони викладають напис: “Відчуй смак рідної мови”. Після цього починається справжнє святкування – з гарячими танцями й співами.

– Я так люблю молодь. Ви такі молодці. А нам не можна було виступати, – з ностальгією в голосі промовляє бабуся до одного з прапороносців. – Так інтелігенцію душили...

– А ми будемо її відроджувати, – з усією серйозністю відповідає хлопець.

– З Богом, – благословляє старенька.

Анна Ященко