РЕФЕРАТ

на тему:

“Ейтор Вілла-Лобос”

ПЛАН

Вступ

1. Формування Е.Вілла-Лобоса як музиканта і композитора

2. Композиторська, концертна та організаційна діяльність

Е.Вілла-Лобоса

3. Основні твори Е.Вілла-Лобоса

3. Основні музичні твори Е.Вілла-Лобоса

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Вілла-Лобос Ейтор (португ. Heitor Villa-Lobos; 5 березня

1887, Ріо-де-Жанейро — 17 листопада 1959) — бразильський композитор,

найвідоміший представник класичної музики з уродженців Латинської Америки. Автор

безлічі творів для оркестру, камерного, інструментального і вокального

виконання. У своїх творах з'єднував традиції бразильської народної музики з

мотивами європейської класики і джазу.

Народився в

Ріо-де-Жанейро. Навчався в консерваторії, де весь навчальний курс цілком

ґрунтувався на європейській традиції, однак потім кинув навчання і знайомився з

музикою «безпосередньо», завдяки музичним зустрічам у будинку батька. Після

його смерті заробляв на життя, виступаючи акомпаніатором у німому кіно, а також

граючи у вуличних оркестрах. Пізніше став скрипалем в оперному театрі.

У 1912 році почав кар'єру композитора. Вперше його твори

були опубліковані в 1913 році. Деякі зі своїх нових творів він уперше

представив на публіці під час своїх оркестрових виступів з 1915 по 1921 роки. У

цих творах ще помітна «криза ідентичності», спроба вибору між європейськими і

бразильськими традиціями. Пізніше він все більше спирався на бразильських

традиціях в музиці.

1. Формування Е.Вілла-Лобоса як

музиканта і композитора

Початкове знайомство з

музикою проходило під керівництвом батька — широко освіченої людини. Він навчив

сина грі на віолончелі і кларнеті. Якийсь час Ейтор відвідував музичні класи в

коледжі св.Петра в Ріо-де-Жанейро, пізніше — курси в Національному музичному

інституті. Однак систематичної освіти Вілла-Лобос так і не одержав — рідні не

мали достатньо коштів, і юнак повинний був думати про заробіток.

 Майбутнє композитора визначила його уроджена

музикальність. З юнацьких років Вілла-Лобос грав у шоро — невеликих вуличних

ансамблях, спілкувався з народними музикантами. З метою збору і вивчення

музичного фольклору, народних обрядів, казок, легенд Вілла-Лобос взяв участь у

фольклорній експедиції 1904-1905 років; наступні поїздки по країні відбулися в

1910-1912 роки. Під впливом бразильської народної музики Вілла-Лобос створює

свій перший великий цикл для камерного оркестру «Пісні сертана» (1909).

Знаменним для музиканта

стало знайомство з композитором Д.Мійо і піаністом Артуром Рубінштейном.

У 1923 році Вілла-Лобос

одержує урядову стипендію, що дає йому можливість жити кілька років у Парижі.

Там він зустрічається з багатьма видатними музикантами, у тому числі з М.

Равелем, М.ДеФальей, В.Д'енді, С.Прокоф'євим.

До цього часу

Вілла-Лобос цілком сформувався як художник, його твори широко відомі не тільки

в Бразилії, але й у Європі. Вдалині від батьківщини, особливо гостро відчуваючи

свій зв'язок із бразильським мистецтвом, серед інших творів він завершує

величезний цикл «Шоро» -с воєрідне творче переломлення бразильського фольклору.

2. Композиторська, концертна та

організаційна діяльність Е.Вілла-Лобоса

У 1931 році Вілла-Лобос

повертається в Бразилію і відразу ж активно включається в музичне життя країни.

Він побував з концертами в шістдесяти шести містах майже всіх її провінцій. З

доручення уряду, займаючись організацією єдиної системи музичної освіти в

країні.

Ейтор Вілла-Лобос

створює Національну консерваторію, десятки музичних шкіл і хорових колективів,

уводить музику в шкільні програми, вважаючи, що хоровий спів — основа музичного

утворення.

У ті ж роки з'являється

його навчальний посібник «Практичне керівництво для вивчення фольклору» —

антологія невеликих хорових пісень на два-три голоси a cappella чи в супроводі

фортепіано, що вважається справжньою енциклопедією музично-поетичного фольклору

Бразилії. З ініціативи Вілла-Лобоса в 1945 році в Ріо-де-Жанейро була відкрита

Бразильська академія музики, президентом якої він залишався до кінця життя.

 Композитор вів також широку концертну

діяльність, пропагуючи бразильську музику, — виступав як диригент на

батьківщині, у країнах Південної і Північної Америки, у Європі. Визнання

прийшло до нього при житті. У 1943 році Вілла-Лобосу присвоюють звання

почесного доктора Нью-Йоркського університету, у 1944 році обирають членом-кореспондентом

Аргентинської академії образотворчих мистецтв. У 1958 році він одержує

«Гран-прі» за пластинку із сюїтами «Відкриття Бразилії».

 Діапазон творчості Вілла-Лобоса дуже широкий —

від монументальних симфонічних полотнин до невеликих вокальних і

інструментальних мініатюр. Його добутку (їх більш тисячі) носять яскраво

виражений національний характер. Вілла-Лобос гаряче вірив у перетворюючі

можливості музики; саме тому так багато сил їм було віддано і своєму музичному

утворенню, і музично-суспільної діяльності, і популяризації досягнень світової

музичної культури. Кращий його утвір — цикл «Бразильські бахиани». Ніде до того

не досяг композитор настільки органічного сполучення національних джерел і

класичних форм, подібних висот натхнення.

 З гітарою, на якій Вілла-Лобос прекрасно грав

і міг вважатися навіть віртуозом на цьому інструменті, пов'язані яскраві

сторінки його творчості. Першими роботами для гітари були перекладання п'єс

композиторів — класиків і романтиків. Серед створених згодом оригінальних

творів Вілла-Лобоса — Концерт для гітари з оркестром, цикл мініатюр «Дванадцять

етюдів», «Популярна бразильська сюїта», 5 прелюдій, транскрипції для двох гітар

і ін. Багато хто з цих добутків натхненні мистецтвом видатного гітариста

сучасності А. Сеговії і присвячені йому.

3. Основні музичні твори Е.Вілла-Лобоса

Опери -

 Аглая (1909), Елиза (1910), Изат (на матеріалі

2 попередніх опер, 1913, 2-я редакція 1932), Малазарте (1921, виконана 1948,

США), Йерма (Yerma, 1955) і ін.;

оперета-

 Мадалена (1947, виконана 1948, Лос-Анджелес);

15 балетів -

 у тому числі Амазонки (1927, Париж),

Зачарована птах (Uirapuru, 1917, поставлений 1935, Буенос-Айрес), Танець землі

(Danca da terra, 1939, виконаний 1943), танцювальна драма Імператор Джонс

(1955, виконана 1956);

для хору -

 ораторія Видапура (для хору, соліста, органа,

чи оркестру фортепіано, 1919, виконана 1922), Песнь землі (Сапcао da terra, для

жіночого хору й оркестру, 1925), меса Понад Себастьян (для хору a cappella),

Відкриття Бразилії (Descobrimento do Brasil), 4-я сюїта (для хору й оркестру,

1937) і ін.;

для оркестру -

 12 симфоній (1916-57), у тому числі № 1,

Несподіванка (Про impresito. 1916, виконана 1920), № 2, Піднесення (Ascencao,

1917, виконана 1944), № 3, Війна (A guerra, 1919), № 4, Перемога (A vitoria,

1919, виконана 1921), № 5, Світ (A paz, з хором, 1920), № 6, Гори Бразилії

(Montanhas do Brasil, 1944, виконана 1950), .№ 7, Одиссея світу (Odisseia da

Paz, 1945, виконана 1949), 2 симфониетти, 18 симфонічних поем;

для ансамблю

інструментів -

 Шоро (14 Choros, 1920-29, для різних

інструментів, інструментальних складів), Бразильські бахиани (Bachianas

Brasilieras, 1930-44);

концерти (з оркестром)

-

5 для фортепіано

(1945-54), 2 для віолончелі (1915, 1953), для гітари (1951), для арфи (1953),

для губної гармоніки (1955);

камерно-інструментальні

ансамблі -

 17 струнних квартетів (1915-57), фортепианний

квінтет (1916), квінтет для флейти, арфи, скрипки, альта і віолончелі (1957), 3

фортепианних тріо (1911-18), 4 сонати-фантазії для скрипки і фортепіано

(1912-23), 3 сонати для віолончелі і фортепіано й ін.;

для фортепіано -

 Мир дитини (Prole de bebe, сюїта з 3 циклів:

Родина дитини - A familia do behe, 1918; Звірки - Os bichinhos, 1921; Гри -

Esportes, 1926, не видана), цикл Сиранди (Ciran-denha, 1926) і ін.; хори;

добутку для гітари; пісні; обробки (у тому числі пісні "Ей, ухнемо!",

романсу "Ночі божевільні" Чайковського) і інші.

Висновок

Отже, Вілла-Лобос Ейтор

(Heitor Villa-Lobos) (5 березня 1887 - 17 листопада 1959) — видатний

бразильський композитор, знавець музичного фольклору, диригент, педагог. Брав

уроки у Ф. Браги.

У 1905-1912 роках

подорожував по країні, вивчав народний побут, музичний фольклор (записав понад

1000 народні мелодії). З 1915 року виступав з авторськими концертами.

У 1923-30 р. жив

переважно в Парижі, спілкувався з французькими композиторами.

У 30-х роках провів

велику роботу по організації в Бразилії єдиної системи музичної освіти,

заснував ряд музичних шкіл і хорових колективів.

Ейтор Вілла-Лобос є

автором спеціальних навчальних посібників («Практичне керівництво», «Хоровий

спів», «Сольфеджіо» і ін.), теоретичної праці «Музичне виховання». Він також

виступав як диригент, пропагував на батьківщині й в інших країнах бразильську

музику.

Музичну освіту отримав

у Парижі, де познайомився з А.Сеговією і який надалі присвятив усі свої твори

для гітари.

Твори Вілла-Лобоса для

гітари мають яскраво виражений національний характер, сучасні ритми і гармонії

в них тісно переплітаються із самобутніми піснями і танцями бразильських індіанців

і негрів.

Вілла-Лобос був головою

національної композиторської школи. Виступив ініціатором створення Бразильської

академії музики (1945 р. її президент)

 Розробив систему музичного виховання дітей. 9

опер, 15 балетів, 20 симфоній, 18 симфонічних поем, 9 концертів, 17 струнних

квартетів; 14 «Шорос» (1920−29), «Бразильські бахиани» (1944) для

інструментальних ансамблів, незлічима безліч хорів, пісень, музика для дітей,

обробки фольклорних зразків і ін. — усього понад тисячу найрізноманітніших

творів.

Творчість Вілла-Лобоса

— одна з вершин латино-американської музики. У 1986 р. у Ріо-де-Жанейро

відкритий музей Вілла-Лобоса.

Список використаної літератури

1.     Фєдотова В. Творчість Ейтора Вілла

Лобоса і бразильська народна музика // Мистецтво країн Латинської Америки. -

М.: Наука, 1986. - С.106-127.

2.     Мариз В. Э.Вила-Лобос. - Л., 1977