Облік виробничих запасів

Облік виробничих

запасів

 

План:

 

Визнання та оцінка виробничих запасів

Облік надходження виробничих запасів

Облік витрат виробничих запасів у виробництві

Облік переоцінки виробничих запасів

Інвентаризація виробничих запасів

Особливості обліку малооцінних та швидкозношуваних

предметів

6.1.  Облік малооцінних та швидкозношуваних

предметів зі строком корисного використання менше одного року (або одного

операційного циклу)

6.2.        

Облік малооцінних необоротних

матеріальних активів (зі  строком

корисного використання більше одного року)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визнання та оцінка виробничих запасів

 

         Однією з обов'язкових умов здійснення

процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими  запасами) -

сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, 

комплектуючими   виробами   тощо, 

з яких або за допомогою  яких

здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове

використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість

виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому  контроль за збереженням матеріальних

ресурсів, раціональним  використанням їх

у виробництві має велике значення.

         Методологічні основи

формування  в  бухгалтерському обліку інформації про запаси

і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом)

бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

         Відповідно до  зазначеного Положення   під

запасами розуміють активи, які:

§  утримуються для подальшого продажу  за умов звичайної господарської діяльності;

§  знаходяться в процесі виробництва з метою

подальшого  продажу продукту виробництва;

§  утримуються  для споживання під час виробництва продукції,

виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

 

         Запаси визнаються  активом,

якщо  існує вірогідність того, що

підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх

використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

         Важливою  передумовою 

раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обгрунтована їх класифікація.  Відповідно до Положення   (стандарту) 9

для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

 

§  сировину, основні і допоміжні матеріали;

комплектуючі  вироби та інші матеріальні

цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання

послуг,  обслуговування   виробництва 

й адміністративних

потреб;

§  незавершене виробництво у вигляді

незакінчених обробкою  та збіркою

деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;

§  готову продукцію, яка виготовлена на

підприємстві, призначена для продажу  і

відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором

або  іншим нормативно-правовим  актом;

§  товари у вигляді матеріальних запасів,

які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого  продажу;

§  малоцінні і швидкозношувані предмети, які

використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного

циклу) якщо він більше одного року;

§  молодняк тварин і тварини на відгодівлі,

продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно

до вимог Положення  (стандарту) 9.

  

         Одиницею  бухгалтерського обліку запасів є їх назва або

однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються

на підгрупи, а всередині них - на види,

сорти, марки, типорозміри тощо. 

Класифікація

запасів оформляється  розробкою   номенклатури-цінника,

тобто систематизованим  переліком

матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному  найменуванню, розміру і сорту присвоюється

номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У

подальшому  номенклатурний  номер запасів вказується в усіх документах,

якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому

оприбуткуванню або списанню  замість

одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою  при автоматизованій обробці

інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі

номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна  визначити номер синтетичного рахунка,

субрахунка, групу, найменування

запасу, його сорт і розмір.

         Оцінка  запасів. Важливе значення для  правильного обліку має також порядок оцінки

запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9

придбані або вироблені запаси зараховуються 

на   баланс  підприємства 

за  первинною

вартістю.

         Первинною  вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

§  суми, які сплачуються  згідно з договором постачальнику (продавцю),

§  суми, які сплачуються  за інформаційні, посередницькі та інші

послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

§  суми ввізного мита;

§  суми 

непрямих  податків у зв'язку з

придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі,

на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх

використання, включаючи  витрати по

страхуванню і ризику транспортування запасів;

§  інші витрати, які безпосередньо пов'язані

з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для

використання за призначенням. До  таких

витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення

якісних характеристик запасів.

  

         Первинною  вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням

(стандартом) бухгалтерського обліку 16

«Витрати». Первинною   вартістю запасів,

які внесені до статутного капіталу,

визнається узгоджена

засновниками  (учасниками) підприємства

їх справедлива вартість.

         Первинною  вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива

вартість.

         Якщо 

балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість,

то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між

балансовою  і справедливою вартістю

переданих запасів включається  до складу

витрат  звітного періоду. Первинна

вартість запасів, які придбані в

обмін  (або частковий обмін) на неподібні

запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених

(зменшених) на суму грошових   коштів або

їх  еквівалентів, яка була передана

(одержана) в процесі обміну.

   Не

включаються  до первинної вартості

запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені

(установлені):

§  понаднормативні  втрати і недостачі запасів;

§  відсотки за користування позиками;

§  витрати на збут;

§  загальногосподарські та інші подібні

витрати, які безпосередньо  не пов'язані

з придбанням   і доставкою запасів і

приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

 

         Первинна  вартість запасів у бухгалтерському обліку не

змінюється,  крім випадків,  передбачених 

Положенням (стандартом) 9.

         Оцінка  вибуття запасів. У разі відпуску матеріалів у виробництво,

продажу  або іншому вибутті згідно з

Положенням  (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких

методів:

§  ідентифікованій собівартості одиниці

запасів;

§  середньозваженій собівартості;

§  собівартості перших за часом

надходження  запасів (ФІФО);  собівартості 

останніх за часом  надходження

запасів (ЛІФО);

§  нормативних затрат;

§  ціни продажу.

 

        

Для  всіх одиниць бухгалтерського

обліку запасів, які мають  однакове

призначення  і однакові умови

використання, застосовується тільки один із зазначених методів.

         За ідентифікованою  собівартістю оцінюються  запаси, які 

відпускаються, і  послуги,

які  виконуються   для спеціальних замовлень і проектів, а

також запаси, які не замінюють  один

одного.                          

         Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній  одиниці запасів шляхом ділення сумарної

вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних  у звітному місяці запасів на сумарну

кількість запасів на   початок звітного

місяця  й 

одержаних   у звітному місяці

запасів.

         Оцінка запасів за методом ФІФО  базується на припущенні, що запаси

використовуються у тій послідовності, у якій вони надійшли  на підприємство (відображені в

бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у

виробництво  (продажу та  інше вибуття), оцінюються  за 

собівартістю перших  за  часом 

надходжень    запасів.

         Оцінка запасів по методу  ЛІФО  базується на припущенні, що запаси

використовуються в послідовності, яка є протилежною   їх надходженню  на підприємство (зарахування в бухгалтерському

обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше

вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень запасів.

         Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на

одиницю  продукції (робіт, послуг), які

встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів,

праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального

наближення  нормативних затрат до

фактичних  норми затрат і ціни повинні

регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися.

         Оцінка за цінами продажу  заснована на

застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торгової

націнки  на товари. Цей  метод застосовується підприємствами, які мають

значну і перемінну номенклатуру  товарів

з  приблизно однаковим  рівнем 

торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як

різниця між продажною  (роздрібною)

вартістю реалізованих  товарів і сумою

торгової націнки на  ці товари. Сума  торгової націнки на реалізовані товари

визначається як добуток продажної 

(роздрібної) вартості реалізованих товарів на середній процент торгової

націнки. Середній процент торгової націнки визначається шляхом ділення

залишку  торгових націнок на початок звітного

місяця і торгових  націнок за звітний

місяць на продажну  вартість одержаних

у  звітному місяці товарів і залишок

товарів на початок звітного місяця.

 

 

Облік надходження виробничих запасів

         Синтетичний облік наявності і руху

виробничих запасів ведеться на  рахунку  20

«Виробничі  запаси» за субрахунками:

201 «Сировина  й матеріали»,

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі

вироби»,

203 «Паливо»,

204 «Тара й тарні матеріали»,

205 «Будівельні матеріали».

206 «Матеріали, передані в переробку»,

207 «Запасні частини»,

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»,

209 «Інші матеріали».

         По 

дебету рахунка 20 «Виробничі

запаси» та його субрахунків відображають 

надходження  відповідних запасів

на  підприємство та збільшення їх вартості

в результаті дооцінки, по кредиту

витрати на виробництво, відпуск в 

переробку, на сторону, а  також

зменшення  вартості

запасів внаслідок уцінки.

         Переважну  більшість виробничих запасів підприємства

придбають  у постачальників на підставі

укладених договорів  (контрактів, угод).

На  відвантажені (відпущені) матеріальні

цінності постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні

документи (у яких вказуються  назва,

номенклатурний номер, одиниця  виміру,

кількість, сорт, ціна кожного виду матеріальних цінностей, що  відпускаються, ставка і сума ПДВ, загальна

сума, що підлягає до оплати), а також податкову накладну. Податкова накладна

надає право покупцеві, зареєстрованому як платник  ПДВ, на включення до податкового кредиту суми

ПДВ,  сплачену постачальнику  при придбанні 

матеріальних цінностей (робіт, послуг).

         На 

субрахунку 201 «Сировина й  матеріали»

ведеться облік наявності І руху сировини та основних матеріалів, які входять до

складу продукції, що виготовляється, або є необхідними  компонентами при  її виготовленні, а також допоміжні  матеріали, які використовуються при

виготовленні продукції або для господарських потреб (забудовники облік

будівельних матеріалів ведуть на субрахунку 205 “Будівельні

матеріали”).

         На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі

вироби» ведуть облік наявності і руху купованих напівфабрикатів  і комплектуючих   виробів, придбаних підприємствами для

виробництва продукції; конструкцій і деталей (металевих, дерев'яних,

залізобетонних тощо), що використовуються підрядними  будівельними організаціями під час  виконання будівельно-монтажних  та ремонтних робіт; спеціальне обладнання,

інструменти, пристрої тощо, які використовують науково-дослідні та

конструкторські організації та ін.

         Вироби, придбані для додаткового

комплектування готової  продукції, не

включаються  до  її собівартості і обліковуються на рахунку 28 «Товари». Обладнання і пристрої загального

призначення обліковуються на рахунках 10

«Основні засоби», II «Інші необоротні

матеріальні активи» або 22

«Малоцінні  і швидкозношувані предмети».

         Субрахунок 203 «Паливо» призначений для обліку

твердого  і. рідкого палива

(нафтопродукти), що використовується для технологічних потреб виробництва,

роботи автотранспорту, опалення приміщень тощо, а також оплачених талонів на

нафтопродукти і газ.

         На 

субрахунку 204 «Тара й  тарні

матеріали» ведуть облік усіх видів тари, а також тарних матеріалів, які

використовуються для виготовлення тари та її ремонту (за винятком матеріалів,

які використовуються для додаткового

обладнання  вагонів, суден, барж з

метою  забезпечення збереження

вантажу  при перевезенні, облік яких

ведеться на субрахунку 201 «Сировина  й матеріали»).

         На   субрахунку   205  «Будівельні матеріали»  підприємства-забудовники    ведуть   

облік   будівельних матеріалів,

конструкцій і деталей, а  також  обладнання, 

що  потребує монтажу.

         Витрати  на придбання 

обладнання,  що не потребує

монтажу,  транспортних засобів, вільно

розміщених верстатів, будівельних машин і механізмів,

сільськогосподарських  машин   та 

інвентарю, виробничого 

інвентарю  та інструментів  тощо  

відображаються   на  рахунку   15

«Капітальні інвестиції».

         Устаткування і будівельні матеріали,

передані підрядній організації для виконання робіт, після підтвердження їх

використання  списуються з кредиту цього

субрахунка на дебет рахунка 15

«Капітальні інвестиції».

         На  субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» підприємства  ведуть  облік 

матеріалів, які  передані

підприємствам-переробникам для виготовлення продукції і включаються  до її собівартості.

         На субрахунку 207 «Запасні частини»

ведуть облік придбаних і виготовлених запасних частин, вузлів і деталей,

призначених  для проведення  ремонту, заміни зношених частин обладнання і

транспортних засобів, а також автомобільних шин,  обмінного фонду двигунів, вузлів і агрегатів,

що  створюються  в ремонтних  

підприємствах та підрозділах,

         Автомобільні шини,  що є на колесах та в запасі при автомобілі,

які враховані в ціні автомобіля і включені в його інвентарну вартість,

обліковуються в складі основних засобів. Аналітичний облік обмінного фонду  машин, вузлів та агрегатів ведеться за

групами: придатні для експлуатації (нові та 

відновлені); що підлягають 

відновленню  (на складі); що

знаходяться в ремонті.

         На 

субрахунку 208 «Матеріали 

сільськогосподарського призначення» ведуть  облік мінеральних  добрив; 

отрутохімікатів для боротьби  зі

шкідниками  сільськогосподарських рослин,

біопрепаратів та медикаментів для тварин; кормів тварин (власного

виробництва  і купованих); насіння і

саджанців для посіву і висаджування.

         На 

субрахунку  209 «Інші  матеріали»  ведуть облік відходів виробництва,

непоправного браку, зношених шин, металобрухту та інших  матеріальних цінностей, оприбуткованих за

ціною можливого використання  або

реалізації.

         Приймання  матеріалів, що надійшли на склад

підприємства, здійснюється на підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних

цінностей (ф. М-20) або оформляється

прибутковим  ордером  (ф.  М-4), якщо 

під час приймання  виявлені

розходження між фактичною  кількістю

матеріальних цінностей, що надійшли, і кількістю, вказаною у накладній. При

цьому  недостача (псування) матеріальних

цінностей, виявлена при прийманні їх від залізниці (порту), оформляється

комерційним   актом, а  при прийманні 

їх на складі - приймальним актом.

Ці акти є підставою для пред'явлення претензії винуватцю недостачі (або

псування) матеріальних цінностей (транспортній організації) постачальнику - у разі недовантаження або неправильної

упаковки (затарення), що послужило причиною псування цінностей при

перевезенні).

         Матеріали, доставлені

автотранспортом, прибуткуються на підставі товарно-транспортних накладних (ф. І-ТН,   І-ТН 

спирт). Приймання матеріалів від своїх цехів та інших  підрозділів (невикористані матеріали, відходи

виробництва  (обрубки, обрізки, стружка

тощо), непоправний брак, матеріальні цінності від списання основних засобів

або  малоцінних і швидкозношуваних  предметів, зношені шини  та утильна гума тощо) здійснюється за

накладною, яка  виписується  цехом-здавальником  або 

Іншим   підрозділом.

         Синтетичний  облік придбаних  запасів на рахунку 20 «Виробничі  запаси»

та  його субрахунках  підприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання

(заготівлі), яка, як зазначалося раніше, включає: покупну вартість і

транспортно-заготівельні витрати (витрати по транспортуванню,

навантаженню,  розвантаженню, доставці до

складів підприємства, включаючи націнки постачальницьких  і посередницьких організацій, вартість послуг

товарних  бірж і брокерських контор, мито

і митні збори тощо). Ця  собівартість

виявляється, як правило, тільки наприкінці місяця - після відображення всіх заготівельних операцій і розподілу їх

між окремими видами запасів. Документи  ж

на оприбуткування і списання витрачених матеріалів, що  надходять 

до  бухгалтерії, вимагають Їх

систематичного опрацювання  і

відображення в облікових регістрах, що неможливо  робити без попередньої оцінки матеріалів.

Тому аналітичний облік запасів протягом місяця ведуть за прийнятими обліковими цінами: покупними (з відокремленим обліком

транспортно-заготівельних витрат) або за розрахунково-плановою собівартістю (з

відокремленим обліком  відхилення від

фактичної собівартості).

         Наприкінці місяця вартість

використаних у виробництві запасів і списаних за обліковими цінами, а також

вартість залишку запасів на складах коригують до фактичної собівартості (шляхом

списання транспортно-заготівельних витрат або 

відхилення планової собівартості запасів від фактичної).

         Виходячи з вимог Закону України

«Про податок на додану вартість» та інструкції з бухгалтерського обліку податку

на додану вартість від 01.07.97 № 141 при

оприбуткуванні  товарно-матеріальних

цінностей, одержаних від

постачальників, до оплати їх вартості, а також у разі їх одержання  за бартерним 

контрактом, у бухгалтерському обліку роблять записи:

1)   

на

покупну вартість запасів (без ПДВ):

Д-т рах.

20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок), 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» та ін.

К-т рах.

63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

2) на

суму  податкового кредиту  по ПДВ,  

на яку підприємство   набуло   право  

зменшити   податкове зобов'язання:

Д-т рах.

641 «Розрахунки  за податками»

К-т рах.

63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

 3) на суму, перераховану постачальникам в

оплату вартості за придбані запаси (включаючи ПДВ):

Д-т рах.

63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками)

К-т рах. 31 «Рахунки  в банках».

         Якщо 

договором  передбачена попередня оплата  постачальникам виробничих запасів, що

підлягають поставці, то в 

бухгалтерському обліку підприємства роблять записи:

1.    

на

суму,  перераховану  постачальнику 

в  оплат) відпускної вартості

виробничих  запасів, що  підлягають поставці (без ПДВ):

   Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками):

   К-т рах. 31 «Рахунки в банках»;

2.    

на

суму оплаченого ПДВ:

        

Д-т рах. 641 «Розрахунки за

податками»

         К-т рах. ЗІ «Рахунки в банках»;

 

3. 

одночасно на суму податкового кредиту по ПДВ:

         

Д-т рах. 63 “Розрахунки з

постачальниками і підрядчиками”

         

К-т рах. 644 «Податковий  кредит»;

 

4.    

 на оприбуткування  одержаних 

від постачальників попередньо оплачених  

     

запасів за покупною вартістю:

     

Д-т рах. 20 «Виробничі запаси»

(відповідний субрахунок) 22

«Малоцінні  І       

     

швидкозношувані предмети»  та ін.

      

К-т рах. 63 «Розрахунки з

постачальниками і підрядчиками»

5.   одночасно

на суму податкового кредиту по ПДВ;

Д-т рах.

644 «Податковий  кредит»

К-т рах.

63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

 

         Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів

постачальника (невідфактуровані поставки), приймаються на облік за

приймальними актами (ф.М-7) і

оформляються записом  по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідні субрахунки)

в кореспонденції і кредитом  рахунка 63

«Розрахунки  з постачальниками і

підрядчиками». Після одержання від постачальника рахунків-фактур та інших

товаросупровідних документів раніше зроблений запис (у цій же кореспонденції

рахунків) сторнується і робиться звичайний запис на суму, яка значиться в

одержаних документах.

         Якщо   при 

прийманні  вантажу  виявлена недостача матеріальних цінностей, то

на дебет рахунка 20 «Виробничі  запаси» 

прибуткують  тільки  фактично 

одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при

перевезенні, на   підставі належно   оформлених  

актів пред'являть претензію (передають до судового органу)

винуватцю  (транспортній організації

тощо) і в бухгалтерському  обліку

відображають по дебету рахунка 374

«Розрахунки за претензіями» в кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками  і підрядчиками».

         У 

разі обгрунтованої відмови від

оплати розрахункове платіжних документів за матеріали, що надійшли на

адресу підприємства (невідповідність якості, номенклатури, ціни умовам  договору тощо), такі цінності приймаються за

актами на відповідальне зберігання і обліковуються на забалансовому  рахунку   02 «Активи   на 

відповідальному зберіганні» (субрахунок  023 «Матеріальні  цінності 

на відповідальному зберіганні») до вказівок постачальника про

повернення, переадресування або реалізації на місці.

        

Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням

(заготівлею) виробничих запасів (оплата залізничного тарифу, водного  фрахту, навантажувально-розвантажувальних

робіт   тощо),  обліковуються на  аналітичному 

рахунку «Транспортно-заготівельні витрати», який відкривається в складі

рахунка 20 «Виробничі запаси». На суму

транспортних та інших витрат, які підлягають оплаті постачальникам та іншим

стороннім організаціям, у бухгалтерському обліку підприємства роблять запис по

дебету рахунка 20 «Виробничі запаси»,

аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельні витрати», і кредиту відповідних

рахунків (63, 685 тощо).

Таким чином  на дебеті синтетичного

рахунка 20 «Виробничі запаси»

(відповідний субрахунок) відображається покупна вартість запасів і транспортно-заготівельні

витрати, що в сукупності становлять їх фактичну собівартість.

         Облік  розрахунків з постачальниками і підрядчиками

(транспортними та іншими сторонніми організаціями) за надані послуги по

перевезенню вантажу здійснюється в журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі обліку -

у відомості ф.  В-7 «Відомість обліку розрахунків з

постачальниками»

(яка за своїм змістом аналогічна журналу-ордеру

№ 6).

         Оприбуткування   виробничих  

запасів, одержаних   з інших джерел,  відображається записом по дебету рахунка 20 «Виробничі 

запаси» (відповідний субрахунок) у кореспонденції з кредитом рахунків:

        

40 «Статутний  капітал» (на

вартість запасів, внесених засновниками   

(учасниками)  до   статутного 

капіталу підприємства);

         719 

«Інші  доходи  від операційної  діяльності» на вартість безоплатно одержаних

запасів від інших юридичних  осіб, а

також оприбуткованих раніше, не взятих на облік цінностей);

   742 

«Доход  від реалізації необоротних

активів» (на вартість придбаних запасів у результаті обміну на необоротні

активи).

 

 

 

 

 

 

Облік витрат виробничих запасів у виробництві

 

         Основним  первинним документом  на відпуск матеріалів у виробництво  є  лімітно-забірні

картки  (ф. М-8  та   М-9),

в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів

відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім

робиться запис про  фактичний  відпуск матеріалів з виведенням залишку  невикористаного ліміту, який підтверджується

підписом завідуючого складом  (у лімітній

картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця

лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат  матеріалів.

         Відпуск матеріалів на господарські та

інші потреби, а також  при

понадлімітному  відпуску матеріалів (за

дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюється за

вимогами  (ф. М-ІО та  М-ІІ).

         Щомісяця  цехи та інші виробничі підрозділи складають

Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому

по кожному  номенклатурному  номеру 

показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок

на кінець місяця, фактичні витрати, витрати 

за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звіт

про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому

вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання

використаних  матеріалів.

         Підставою для списання використаних у виробнищта матеріалів служить Відомість

розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка

складається за видатковими  документами

(лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на

який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на

яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.

         За даними  цієї відомості витрачені протягом місяця

виробничі запаси за обліковими цінами

списують з кредиту рахунка 20

«Виробничі  запаси» (відповідний

субрахунок) на дебет рахунків:

         23 «Виробництво»  (на вартість виробничих запасів, використаних

для виготовлення  продукції, виконання

робіт, надання послуг);

         91 «Загальновиробничі  витрати», 92

«Адміністративні витрати» (на вартість запасів, використаних для

загальновиробничих  і

загальногосподарських потреб);

          93

«Витрати на збут» (на вартість запасів, використаних на потреби, пов'язані з

реалізацією (збутом) продукції);

          949

«Інші витрати операційної діяльності» (на вартість запасів, використаних на

утримання об'єктів житлово-комунального та 

соціально-культурного призначення) та ін.

         Для того щоб  до собівартості продукції (робіт, послуг)

запаси були включені за фактичною 

собівартістю їх придбання (заготівлі), наприкінці місяця визначають і

списують суму відхилення від облікових цін, яка відноситься до витрачених у

виробництві запасів. З цією метою визначають середній процент відхилення від

облікових цін за формулою

           С%  =+В1)    • 100 :

(Мз+ Мо),

де В - сума відхилення від облікових цін, що

відноситься до залишку запасів на початок місяця; В - сума відхилення за звітний місяць; Мз - вартість залишку запасів за обліковими цінами на  початок місяця; Мо - вартість оприбуткованих за 

обліковими цінами запасів, що надійшли від постачальників протягом

місяця.

         Шляхом 

множення  вартості витрачених у

виробництві запасів за обліковими цінами на визначений середній процент

відхилення і ділення на 100 визначають

суму відхилення, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. Визначену

суму відхилення від облікових цін списують з кредита аналітичного рахунка

«Транспортно-заготівельні витрати» (або рахунок 

«Відхилення між плановою і фактичною 

собівартістю запасів») на дебет тих самих рахунків, на які протягом

місяця були списані запаси за обліковими цінами 

(тобто дебет рахунків 23

«Виробництво», 91

«Загальновиробничі  витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін). Отже, до

собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг) матеріали

включаються  за фактичною собівартістю їх

придбання (заготівлі).

         У практиці обліку для визначення суми

відхилення від облікових цін запасів, використаних у виробництві,

складають  такий розрахунок:



                     Облік переоцінки виробничих запасів

            Відповідно до Положення  (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» в бухгалтерському обліку і

звітності запаси відображаються за найменшою 

з двох оцінок: первинною вартістю  або чистою

вартістю реалізації. Така вимога викликана 

необхідністю застосування принципу

обачності, згідно з яким активи або доходи 

не мають  бути завищені, а

зобов'язання або витрати занижені.

         Чиста  вартість реалізації це сума,  яку очікують

одержати  при реалізації запасів в умовах

звичайної діяльності за вирахуванням Імовірних витрат на їх виробництво і

реалізацію. Тобто чиста вартість реалізації відповідає ринковій вартості

запасів за вирахуванням очікуваних витрат, пов'язаних з процесом підготовки їх

до реалізації, а також  безпосередньо

реалізації.

         Запаси   відображаються  за 

чистою   реалізаційною вартістю,

якщо  на дату  балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані,

застарілі або Іншим чином втратили початково 

очікувану економічну вигоду. 

Якщо   первинна

вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, сума перевищення

списується на витрати звітного періоду.

         В практиці  це досягається шляхом уцінки.

         Положенням  про порядок 

уцінки і реалізації залежаної продукції з групи товарів широкого вжитку,

продукції виробничо-технічного 

призначення  та   зайвих 

товарно-матеріальних  цінностей,

затвердженим наказом  Мінекономіки і

Мінфіну України від 15.12.99 № 149/300,

встановлено, що уцінці підлягають

товари і продукція, які не мали збуту протягом трьох місяців і не користуються

попитом споживачів, а також  товари  і продукція, які частково втратили  свою первинну 

якість (якщо вони не втратили товарний 

вид і придатні до використання), та зайві товарно-матеріальні цінності

(матеріали, комплектуючі вироби, інші матеріальні цінності, які більше трьох

місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку

продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому,

так і на зовнішньому ринках.

         Уцінка товарно-матеріальних

цінностей проводиться за даними 

Інвентаризації (або за рішенням керівника

— за даними  обліку на 1-ше число

місяця). На підставі аналізу даних  про

наявність товарів, продукції і зайвих товарно-матеріальних  цінностей виробничі підприємства вносять

зміни до  планів виробництва, а торгові

підприємствадо  планів завезення аналогічних товарів,

матеріальних цінностей, проводять роботу по перегляду

заключених договорів на їх завезення і на закупку по імпорту.

         Розмір  уцінки 

товарів, продукції, зайвих товарно-матеріальних цінностей визначається

комісією на підставі експертних оцінок  з

урахуванням ступеня втрати їх споживчої  

якості, насиченості  ринку  такими  

товарно-матеріальними  цінностями.

Товарно-матеріальні цінності, які раніше були уцінені, але не реалізовані,

можуть бути уцінені вдруге до рівня їх можливої реалізації. Технічно-складні

товари і продукція, які мають виробничі паспорти

(верстати, прилади, телерадіоапаратура та ін.), уцінюються тільки за наявності

паспорта. Вони мають бути справними і придатними до  використання.

         Дані  про уцінені товари, продукцію, зайві

товарно-матеріальні цінності заносяться до опису-акта уцінки залежаних  товарів і продукції та зайвих

товарно-матеріальних цінностей. Опис-акт складається на виробничих   підприємствах  і підприємствах  оптової торгівлі на кожному складі товарів,

продукції та зайвих товарно-матеріальних цінностей; на підприємствах роздрібної

торгівлі у кожному  відділенні (секції), магазині та іншій

торговельній одиниці  в двох екземплярах

І підписується усіма членами комісії, які проводили   уцінку, а 

також  матеріально відповідальними

особами.  Матеріали на уцінку

розглядаються  І затверджуються

керівником (власником) підприємства протягом двох днів після одержання. Один

екземпляр опису-акта  передається до

бухгалтерії, другий  залишається 

у матеріально відповідальної особи.

         Усі 

уцінені товари перемаркіровуються і в підприємствах  торгівлі негайно передаються для реалізації

за накладною,  у якій зазначаються

роздрібні ціни до і після уцінок, а виробничі підприємства уцінену продукцію і

товарно-матеріальні  цінності передають

для  реалізації у першу  чергу своїм фірмовим магазинам, а також

приймають    заходи   щодо  

реалізації цих   запасів  іншим підприємствам.

         Результати уцінки відображаються  у тому 

місяці, в якому  було складено

опис-акт уцінки.

         У бухгалтерському обліку підприємств

на суму уцінки товарно-матеріальних цінностей роблять запис:

 Д-т рах. 946

«Втрати від знецінення запасів»,

 К-т рах. 20

«Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і

швидкозношувані       предмети», 26 «Готова продукція» та ін.

         Втрати 

від знецінення запасів наприкінці 

звітного періоду  списуються на

фінансові результати:

Д-т рах.

791 «Результат основної діяльності»

К-т рах.

946 «Втрати  від знецінення

запасів».

         В  

умовах  зростання   цін на  

товарно-матеріальні цінності в 

результаті подальших  переоцінок

необхідно порівнювати  облікову вартість

раніше уцінених запасів з їх новою вартістю, що складалася на ринку. Якщо

ринкова вартість раніше уціненого товару збільшилася і перевищила  його первинну 

вартість до переоцінки, то вартість такого товару визначається на рівні

первинної вартості. В бухгалтерському обліку на суму раніше здійсненої уцінки

запасів робиться запис способом сторно по дебету рахунка 946 «Втрати від знецінення запасів» у кореспонденції з

кредитом  рахунків обліку запасів

цінностей (20 «Виробничі запаси», 26 «Готова продукція» та ін.).

         Відповідно до Постанови  Кабінету Міністрів України від  19.04.93 № 179  «Про 

нормативи  запасів

товарно-матеріальних   цінностей   державних  

підприємств   і організацій та

джерелах їх покриття». Порядку проведення

дооцінки  залишків

товарно-матеріальних  цінностей,

затвердженого наказом Мінекономіки  і

Мінфіну України від 31.05.93 № 37-20/248/07-104

(з наступними змінами І доповненнями), 

підприємствам  і організаціям усіх

форм власності надано право проводити 

дооцінку залишків товарно-матеріальних цінностей у випадках:

§ 

зміни

цін на виробничі запаси і товари при одержанні товарно-матеріальних цінностей

від постачальників за новими, більш високими 

цінами (на підставі рахунків-фактур);

§ 

наявності

документального  підтвердження

постачальника про  нову ціну за підписом

керівника;

§ 

зміни

курсу гривні до іноземної валюти на початок кожного місця по імпортних

товарно-матеріальних цінностях з урахування попиту і пропозицій, але не вище

митної вартості в іноземній валюті, перерахованої в національну валюту за  курсом НБУ  

на дату проведення переоцінки. Переоцінці  підлягають  

покупні  матеріальні  цінності (матеріали, паливо, напівфабрикати,

запасні частини, а також малоцінні і швидкозношувані предмети, що не були в

експлуатації), незавершене виробництво і готова продукція (в частці використаних

на них покупних матеріалів, що 

підлягають дооцінці, електро- і теплоенергії, відображених  у 

прямих  статтях затрат), а

також  товари на підприємствах торгівлі.

         Не підлягають дооцінці

товарно-матеріальні цінності в бюджетних  

установах (або які утримуються за 

рахунок бюджетних    фондів),

товари   відвантажені, а   також матеріальні цінності і незавершене

виробництво, які утворилися на підприємствах оборонного  комплексу в результаті конверсії виробництва

і які не можуть бути використані в цивільному виробництві.

         Основним  документом при переоцінці є Розрахунок суми

дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з підвищенням цін на

виробничі запаси і товари, який направляється на поповнення оборотних коштів

підприємств і організацій (форма якого наведена 

в додатку до  Листа

Мінфіну  і Мінекономіки  від 31.05.93).

Перелік товарно-матеріальних цінностей, що 

підлягають дооцінці, визначається шляхом порівняння цін, що склалися в

розрахунках з постачальниками на початок І кінець місяця.

         У   бухгалтерському  обліку 

підприємства  на  суму дооцінки 

товарно-матеріальних цінностей роблять запис по дебету рахунків обліку

матеріальних цінностей (20 «Виробничі

запаси», 22 «Малоцінні і швидкозношувані

предмети», 26 «Готова продукція», 28 «Товари» та ін.) в кореспонденції з

кредитом рахунка 

42 «Додатковий  капітал»

субрахунок 423 «Дооцінка активів».

 

 

 

Інвентаризація виробничих запасів

         Проведення  й оформлення 

результатів Інвентаризації за лишків 

виробничих  запасів здійснюється

підприємствами відповідно до вимог інструкції по інвентаризації основних

засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових

коштів, документів, розрахунків та інших активів, затвердженою наказом Мінфіну

України від 11.08.94 № 69.

         Інвентаризація

виробничих  запасів здійснюється

інвентаризаційною  комісією,

призначеною  наказом  керівника підприємства, по місцях зберігання

матеріальних цінностей у присутності матеріально відповідальних осіб.

         Дані інвентаризації кожного виду

матеріальних цінностей заносяться в інвентаризаційний

опис (ф.-21), який складається в двох примірниках  і підписується всіма членами комісії. Один

примірник опису залишається у матеріально відповідальної особи, а другий - передається до бухгалтерії. В бухгалтерії

фактичні залишки матеріальних цінностей, зафіксовані в описах, звіряють з

даними бухгалтерського обліку. Матеріальні цінності, по яких виявлені

розходження  (залишки, недостача), записують  в порівняльну

відомість, а матеріально відповідальна особа повинна давати

інвентаризаційній комісії письмове пояснення про причини їх виникнення.

         Свої висновки і пропозиції щодо

врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику підприємства. Керівник

повинен прийняти  рішення  про оприбуткування  лишків і списання недостач  матеріальних цінностей і затвердити

протокол у 5-денний строк. У бухгалтерському обліку результати інвентаризації

відображають в такому порядку.

         Залишки виробничих  запасів зараховують в доход операційної

діяльності записом:

                Д-т  рах. 20  «Виробничі 

запаси» (відповідний субрахунок)

                К-т рах. 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

         Вартість недостачі виробничих   запасів списується з кредита рахунка 20 «Виробничі 

запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

         Недостачі  і втрати від 

псування цінностей з  вини

матеріально відповідальних осіб відносяться на їх рахунок записом:

         Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»

         К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

         Якщо 

на час виявлення недостачі виробничих запасів конкретні  винуватці 

не  встановлені, то вартість такої

недостачі  відображається на  забалансовому   рахунку 07

«Списані активи», субрахунок 072

«Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення

осіб, які повинні  відшкодувати  витрати, належна  до відшкодування сума зараховується до складу

дебіторської заборгованості в доход звітного періоду записом:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих

збитків»

К-т рах. 716 «Відшкодування раніше

списаних активів».

         Розмір збитку по  недостачі і псуванню матеріальних

цінностей, який підлягає відшкодуванню винними 

особами. визначається відповідно до Закону України «Про визначення

розміру збитків, нанесених підприємству, установі, організації розкраданням,

знищенням   (псуванням),

недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних

цінностей», затвердженого постановою Верховної Ради України  від 06.06.95 №

218, і Порядку  визначення розміру

збитків від розкрадання, недостачі (псування) 

матеріальних цінностей, затвердженого Постановою   Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116 (із змінами, внесеними  відповідно з Постановами КМУ від 27.08.96 № 1009, від 20.01.97 №34, від 15.12.97 № 1402).

         Згідно з Законом України  218

збитки, нанесені підприємству  (установі,

організації) працівниками, які виконують 

операції, пов'язані з придбанням, продажем, обміном, доставкою,

зберіганням або використанням у процесі виробництва  дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів,

а також  валютні операції і які є винними

у розкраданні, знищенні  (псуванні),

недостачі цінностей, визначаються в таких 

розмірах:

§ 

дорогоцінних металів (золота, срібла,

платини тощо),

дорогоцінних каменів, алмазних інструментів та алмазних

порошків з природних алмазів - у подвійному розмірі їх вартості за

відпускними цінами, які діяли на день виявлення "Несеного  збитку;

§ 

оброблених дорогоцінних каменів,

ювелірних та побутових: виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних

металу   і дорогоцінних каменів, - у потрійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що  діяли на день виявлення  нанесених збитків;

§ 

доземної валюти, а також платіжних  документів та інших  цінних паперів в іноземній валюті - в сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних

цінностей  перерахованих у валюту України

за обмінним курсом  МБУ  на день виявлення нанесених збитків.

  

         По 

інших  матеріальних цінностях

(крім дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей) для

визначення  розміру збитків від

розкрадання, псування і недостачі 

керуються Порядком    116.

         Згідно з зазначеним

Порядком  розмір збитків від розкрадання,

псування, недостачі матеріальних цінностей визначається   за балансовою вартістю цих цінностей (за

вирахуванням  амортизаційних

відрахувань), але не менше 50%

від їх балансової вартості на час виявлення таких фактів з

урахуванням   індексу інфляції (який

щомісячно визначається Держкомстатом 

України), відповідного розміру ПДВ 

і акцизного  збору за формулою

рз -  [(Бв-А) .

Іінф + ПДВ

+ Аз] К,

де рз - розмір

збитку; Бв - балансова вартість; А сума нарахованої   амортизації; Іінф - індекс інфляції; ПДВ -

податок на додану вартість; Аз - акцизний

збір; К - коефіцієнт, що застосовується

до відповідної групи цінностей.

         Вартість  вузлів, деталей і

напівфабрикатів та іншої продукції, яка виготовляється підприємствами для

внутрішньовиробничих  потреб, а також

вартість продукції, виробництво  якої не

завершене, визначається виходячи із собівартості її  виготовлення з урахуванням середньої по

підприємству норми  прибутку на цю

продукцію з застосуванням  коефіцієнта 2.

         Вартість спирту  етилового

(питного, ректифікованого, сирцю), спирту, який використовується  для виробництва вин, спиртових соків і

настойок, визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з

урахуванням ПДВ і акцизного збору. До визначеної таким чином ціни

застосовується коефіцієнт 3.

         Вартість

плодоягідних соків, консервованих з використанням  сірчистого ангідриду або  бензокислого натрію, визначається виходячи з

оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням ПДВ  і акцизного збору. До визначеної

таким чином  ціни застосовується

коефіцієнт 3.

         Вартість  продовольчих товарів, роздрібні ціни на

які дотуються державою, оцінюється з додаванням до роздрібної ціни суми дотацій.

   Розмір збитків від розкрадання,

недостачі, знищення (псування) бланків

цінних паперів і документів суворого обліку визначається з застосуванням

коефіцієнтів:

5 - до номінальної вартості, вказаної на

бланках цінних паперів і документів  

суворого обліку, або до вартості документів суворого обліку,

встановленої законодавством;

50 - до вартості придбання (виготовлення)

бланків цінних паперів і документів суворого обліку, на яких не вказана

номінальна вартість або вартість яких не встановлена законодавством.

         Розмір збитків від розкрадання банкнотного паперу або захищеного

паперу, персоніфікованої захисної стрічки визначається: з застосуванням

коефіцієнта 1,5 до максимальної суми

грошей, які можуть  бути виготовлені на

цьому банкнотному  папері; в 5000-му

розмірі від вартості захищеного  паперу і

персоніфікованої захисної стрічки.

         У бухгалтерському обліку на суму

вартості збитку недостачі цінностей, визначену відповідно до Закону України  218

або Порядку № 116, яка підлягає

відшкодуванню винними  особами,

роблять  запис по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню  завданих зонтків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

         У разі відшкодування винними особами

належної суми збитку від недостачі і псування матеріальних цінностей роблять

запис по дебету рахунка 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» (або рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці», якщо  керівником підприємства прийнято рішення про

утримання суми збитку Із заробітної плати винуватця) і кредиту рахунка 375 «Розрахунки по  відшкодуванню завданих збитків».

         Із суми, сплаченої винними особами

згідно із зазначеним нормативним  актом,

відшкодовуються збитки, нанесені підприємству від недостачі і псування

цінностей, решта суми (різниця між балансовою вартістю недостачі (псування)

цінностей і відшкодованою сумою) підлягає перерахуванню до  бюджету, що в бухгалтерському обліку

відображається записом по  дебету рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» і

кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими

платежами».

         При 

регулюванні інвентаризаційних різниць взаємний залік залишків і

недостач запасів, що виникають внаслідок

пересортиці, може бути допущений як виняток, якщо пересортиця виникла у

однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи, за один і той же період і

з матеріальними

цінностями одного і того самого найменування (якщо цінності мають схожість за

зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару

- при відпуску її без розпаковки тари). Проте різниця у вартості

недостач і залишків при більшій

вартості недостач цінностей списується на рахунок осіб, що  допустили пересортицю, і з них стягується.

         Якщо 

конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці

розглядаються як недостачі цінностей понад норми   природного збитку з віднесенням їх на

результати діяльності підприємства. У цьому разі в протоколі інвентаризаційної

комісії має бути наведено обгрунтоване рішення, чому такі різниці не можуть

бути віднесені на винних осіб.

          Перевищення  вартості цінностей, що виявилися в надлишку,

проти вартості цінностей, що виявилися у недостачі при пересортиці, відноситься

на доходи операційної діяльності підприємства.

 

 

Особливості

обліку малоцінних   і швидкозношуваних предметів

         Положенням   (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» 

і  Планом  рахунків 

бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язання і господарських операцій

підприємств і організацій внесено зміни щодо обліку операцій з малоцінними  і швидкозношуваними  предметами. Починаючи   з 01.01.2000р. малоцінні і швидкозношувані

предмети можуть відноситися до

необоротних активів або можуть 

обліковуватися в оборотних  активах 

у складі запасів.

         Положенням  (стандартом) 9

передбачено, що з метою бухгалтерського обліку запаси включають:

малоцінні

і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року або одного операційного циклу, якщо він

більше року. Тобто до  малоцінних і

швидкозношуваних   належать предмети, які

мають відносно короткий строк використання, і включати їх вартість до витрат

виробництва  або обігу шляхом  нарахування амортизації недоцільно. Тому

такі  предмети,  незалежно 

від вартості,  визнаються

малоцінними  і швидкозношуваними  й 

обліковуються як запаси. Малоцінні і швидкозношувані предмети, строк

корисного використання яких більше одного

року, обліковуються в складі інших необоротних матеріальних активів. Проте

Положенням  (стандартом) 9 не визначено, які предмети належать до

малоцінних і швидкозношуваних з урахуванням

їх вартісної оцінки для того, щоб вони не належали  до необоротних активів, а обліковувалися у

складі оборотних  активів запасів. Отже, основна проблема, пов'язана

з  обліком малоцінних  і швидкозношуваних предметів, полягає у

визначенні їх вартісної межі. Таку межу 

підприємства визначають 

самостійно, виходячи з конкретних умов господарювання.

 

Облік

малооцінних і швидкозношуваних предметів зі строком корисного використання

менше одного року  (або

одного операційного циклу)

   Організація обліку малоцінних і

швидкозношуваних предметів зі строком корисного використання менше одного  року (або 

одного операційного  циклу)

повинна повністю грунтуватись на Положенні (стандарті) 9, згідно

з яким  первинною  вартістю  таких предметів у складі інших  запасів, придбаних

за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних затрат:

·       

суми,

що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням

непрямих податків;

·       

суми

ввізного мита;

·       

суми  непрямих податків  у зв'язку з придбанням малоцінних і

швидкозношуваних  предметів, які не

відшкодовуються підприємству;

·       

транспортно-заготівельні

витрати   (витрати  на заготівлю запасів, оплата тарифів

(фрахту), за навантажувально-розвантажувальні  

роботи   і  транспортування запасів всіма видами

транспорту до місця їх використання), включаючи затрати по страхуванню ризиків

транспортування запасів;

·       

інші

витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням малоцінних і

швидкозношуваних  предметів і доведенням

їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих  цілях.

  

         Первинною    вартістю 

виготовлених  своїми 

силами інструментів та інших малоцінних  предметів визнається фактична  собівартість їх виготовлення, а одержаних у

порядку  внесків до статутного капіталу підприємства засновниками  (учасниками)

 справедлива вартість, узгоджена  сторонами.

         Облік  наявності і руху таких предметів ведуть на

рахунку 22 «Малоцінні і швидкозношувані

предмети» за первинною  вартістю їх

придбання або виготовлення.

         При  придбанні малоцінних і швидкозношуваних  предметів 

у постачальників в 

бухгалтерському обліку підприємства роблять  записи:

1.    

на

покупну вартість предметів, що підлягає до оплати постачальнику (без ПДВ):

     Д-т рах. 22

«Малоцінні і швидкозношувані предмети»

     К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

 

2.       

на

суму податкового кредиту по ПДВ:

     Д-т рах.

641 «Розрахунки за податками»

     К-т рах. 63

«Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»,

 

3.    

на  суму, сплачену  постачальнику малоцінні предмети (включаючи

ПДВ):

Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і

підрядчиками»

К-т рах.

ЗІ «Рахунки в банках».

         Оприбуткування підприємством

малоцінних і швидко зношуваних предметів, одержаних з інших джерел, у

бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» і

кредиту рахунків:

         40 «Статутний капітал» (на вартість

малоцінних предметів, внесених засновниками (учасниками) до статутного капіталу

підприємства)

        

23 «Виробництво»  (на

вартість інструментів, пристосувань та 

інших предметів, виготовлених у своєму виробництві);

         745 «Доход  від безоплатно  одержаних активів» (на вартість предметів,

безоплатно одержаних від інших юридичних і фізичних осіб) та ін.

         Аналітичний  облік малоцінних  і швидкозношуваних предметів ведеться за

видами предметів (однорідними групами), установленими виходячи з потреб

підприємства.

         Вартість малоцінних  і швидкозношуваних  предметів, які передані в експлуатацію,

згідно з Положенням (стандартом) 9

виключається із складу активів (списується з балансу). При  цьому 

в бухгалтерському обліку робиться

запис по кредиту рахунка 22 «Малоцінні і

швидкозношувані предмети» і дебету рахунків:

         23 «Виробництво» (на вартість спеціального

оснащення та інших предметів, які використовуються у виробництві для

виготовлення певних виробів, виконання окремих замовлень);

         91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати»  (на вартість малоцінних і швидкозношуваних

предметів загального призначення, які використовуються в  цехах та інших підрозділах основного і

допоміжних виробництв, у тому числі і по догляду за машинами й устаткуванням, а

також для загальногосподарських потреб);

         93 «Витрати 

на  збут» (на вартість малоцінних

предметів, які використовуються в підрозділах, пов'язаних із  збутом (реалізацією) продукції (товарів,

робіт, послуг);

         949 «Інші витрати операційної діяльності»

(на вартість предметів, переданих у користування обслуговуючим виробництвам і

господарствам) та ін.

         Проте 

для запобігання зловживань по місцях використання має бути забезпечений оперативний контроль за збереженням

малоцінних І швидкозношуваних предметів шляхом ведення карток (ф.

№МШ-2,№МШ-6),      спеціальних описів.

Інструменти і пристосування, що видаються з цехових комор робітникам у тривале

користування, записуються в інструментальну картку робітника. Контроль за  збереженням 

інструментів, що   видаються  з  цехової 

комірчини робітникам на нетривалий час, забезпечується за допомогою

інструментальних марок (жетонів) з вибитими табельними  номерами  

робітників, в обмін на  які  видається потрібний інструмент тощо.

         Повернені на склад з

експлуатації малоцінні предмети, придатні для подальшого використання,

прибуткуються за  первинною вартістю

на  дебет рахунка 22 «Малоцінні  і  швидкозношувані предмети» в кореспонденції з

кредитом рахунка 

719 «Інші  доходи від

операційної діяльності». Предмети, 

що  прийшли   до непридатності, на підставі актів про

вибуття малоцінних і швидкозношуваних 

предметів (ф. МШ-8)   прибуткуються на дебет рахунка 209 «Інші 

матеріали»  (на  вартість 

одержаних  корисних відходів (металолом,

запасні частини тощо), зданих за накладними 

на склад і оприбуткованих за ціною можливого використання або

реалізації) в кореспонденції з кредитом рахунка   719 

«Інші доходи від операційної діяльності» (таблиця 4.3).

 

 

 

 

 

 

Облік малоцінних необоротних матеріальних активів (зі

строком корисного використання  більше

одного року)

         Відповідно до  Плану 

рахунків облік  малоцінних і

швидкозношуваних  предметів зі строком

корисного використання більше одного року ведеться у складі необоротних  активів 

на  рахунку  112 «Малоцінні  необоротні

матеріальні активи», їх вартість погашається шляхом нарахування зносу за

встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного строку

корисного використання таких предметів.

         Ні про що  інше з цього питання у нормативних

документах  не  зазначається. Отже, підприємствам  надано вільний  вибір 

не  тільки у  визначенні 

норм  зносу малоцінних  і швидкозношуваних  предметів, але і щодо віднесення зазначених

предметів до необоротних чи оборотних активів.

         У практиці обліку підприємств

найбільш поширеним є метод рівномірного нарахування зносу по малоцінних необоротних  матеріальних активах, виходячи з корисного

строку їх використання. Для зручності знос нараховують не по кожному об'єкту, а

по групі однорідних за призначенням і строком служби предметів.

         На суму  нарахованого зносу по переданих в експлуатацію

малоцінних  необоротних  матеріальних активах у бухгалтерському обліку

роблять запис по кредиту рахунка

132 «Знос

інших необоротних матеріальних активів» у кореспонденції з дебетом рахунків:

   23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на суму нарахованого зносу по

малоцінних активах, що використовуються у виробництві);

   92

«Адміністративні витрати» (на суму нарахованого зносу по малоцінних активах

загальногосподарського призначення) та ін.

          Вартість малоцінних необоротних  матеріальних активів, що прийшли  до непридатності, списується з кредиту

рахунка 112 «Малоцінні необоротні

матеріальні активи» в кореспонденції з дебетом рахунків:

   976

«Списання  необоротних активів» (у сумі

залишкової вартості);

   132

«Знос  інших необоротних  матеріальних активів» (на суму нарахованого

зносу).

         Металолом  та інші цінні відходи, одержані від списання

малоцінних необоротних матеріальних активів, прибуткуються в доходи

підприємства за ціною можливого використання або реалізації записом:

         Д-т рах.

209 «Інші матеріали»

         К-т рах. 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

 

 
« Облік витрат діяльності виробничих підприємств і калькулювання собівартості продукції.   Облік грошових засобів і розрахункових операцій (курсова робота) »

 
hochu_v_speku_new.gif

Ваша думка

Чи потрібна Україні нова революція?

Наші друзі

Українська Студентська Спілка
Союз жінок України за майбутнє дітей
Всеукраїнська Студентська Рада
Європейська молодь України
21122012 - сайт про конец света 21 декабря 2012 года
Молода просвіта
Студентська Рада Києва
meeple
Фундація регіональних ініціатив
Українська асоціація студентського самоврядування
Дебатна академія
Грузотакси
Молодіжний Ресурсний Центр України
Спілка ініціативної молоді
Молодіжна Варта
Журнал Alter EGO