РЕФЕРАТ

на тему:

Військова  присяга

Ритуал прийняття військової присяги на вірність

Україні вперше був проведений Легіоном січових стрільців 3 вересня 1915 р. Але

ритуал прийняття військової присяги як клятви воїна на вірність своєму

народові, Вітчизні існує з давніх-давен. На території сучасної України його

започатковано у IX ст. з приходом на наші землі скандинавів. Саме від них було

запозичено цей обряд. Вступаючи до дружини, воїни клялися князеві у своїй

вірності, і після цього дружинники вважалися побратимами

Громадяни України, які призвані або добровільно вступили

на військову службу, приймають Військову присягу на вірність народу України, її

складають в урочистій обстановці, зі зброєю в руках, біля Бойового прапора

військової частини, перед строєм командирів і воїнів. Молодий воїн дає

персональну клятву народові України, державі, називаючи своє прізвище, ім'я, по

батькові.

Текст Військової присяги:

Військова присяга — документ юридичної сили, що має

велике державне значення. Текст Військової присяги затверджено Указом Президії

Верховної Ра­ди України 14 листопада 1991 р. У ній сформульо­вано найважливіші

вимоги, які ставляться до воїна і які він має неухильно виконувати в інтересах

національної безпеки України. Коротко зупинимося на цих вимогах.

«Бути вірним і відданим народові України». Скла­даючи присягу» воїн Збройних Сил України клянеться

перед народом, державою бути вірним і відданим їм. Вірними і відданими рідній

землі були запорізькі ко­заки, січові стрільці, борці з фашизмом у роки другої

світової війни. Відданість народу, державі означає су­млінне виконання воїном

своїх обов'язків щодо захисту свободи та національної незалежності держави.

Вірність народу, державі означає чесне служіння Інтересам усьо­го народу,

держави в цілому, а не інтересам окремих людей чи груп.

Найтяжчий злочин — порушення Військової при­сяги, зрада

народу і Батьківщини.

«Сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази

командирів». Найважливіший обов'язок Зброй­них

Сил України — забезпечення сприятливих зовні­шніх умов для розбудови держави,

підтримання високої боєздатності, готовності до збройного захисту незале­жності,

територіальної цілісності та недоторканності кордонів України. Це — обов'язок і

кожного військо­вослужбовця. Бойова готовність Збройних Сил зале­жить не тільки

від озброєності армії та флоту, від високої організованості та дисципліни

військ, а й від боєздатності кожного воїна. Щоб бути боєздатним, го­товим до

виконання військового обов'язку, необхідно старанно навчатися військової

справи, опановувати знання та вміння, необхідні для майстерного володіння

довіреною зброєю, військовою технікою. Сьогодні зброя і військова техніка є

колективними засобами ведення бойових дій, тому недбале ставлення хоча б одного

з воїнів до виконання своїх обов'язків може призвести до втрати боєздатності

екіпажу, обслуги, підрозділу, до поразки в бою, а в мирний час — до пошкодження

дорогої бойової техніки, приладів, зброї.

Накази, розпорядження командирів видаються на основі

Конституції, законів, статутів Збройних Сил України і відповідно до конкретної

ситуації. Наказ командира — це закон для підлеглого. Невиконання наказів веде

до зниження військової дисципліни, бо­йової готовності військ.

«Неухильно дотримуватися Конституції, законів України». Кожний військовослужбовець є повно­правним громадянином

України, а тому він має неухильно дотримуватись вимог її Конституції та

законів. Для цього слід знати зміст не тільки статутів Збройних Сил, а й інших

законів України, що регламентують військову діяльність, права та обов'язки.

«Зберігати державну і військову таємницю». Слу­жба у Збройних Силах пов'язана з тим, що воїни

ознайомлюються із сучасною бойовою технікою і збро­єю, їх секретними зразками,

з новими військовими технологіями, документацією тощо. Така інформація не

повинна дістатися зарубіжним спецслужбам і роз­відкам.

До державної таємниці належать питання, що сто­суються

національної безпеки України: відомості про найновіші наукові, військові

відкриття, винаходи, те­хнології, про дислокацію підприємств оборонної про­мисловості,

їх профіль і продукцію, про запаси й обсяг видобування особливо цінних корисних

копалин» про стан промисловості, транспорту, державні запаси продуктів, хліба

та ін. Військовою таємницею є інформація про дислокацію військових частин, їх

чисельний склад, озброєність, зразки техніки, про будівництво військо­вих

об'єктів, бойову готовність військ, прізвища, вій­ськові звання командирів,

адреси, номери телефонів військових частин та ін.

Зберігати і не розповсюджувати державну та вій­ськову

таємницю — обов'язок кожного громадянина, кожного військовослужбовця.

Розповсюдження, пере­дача такої інформації вважається злочином проти

Батьківщини і карається згідно із законами України.

Використана література:

1.    

Військова

справа. Підручник. – К., 1998.

2.    

Допризовна

підготовка юнаків. – К., 2000.

3.    

Словник-довідник

з військової справи. – Харків, 1999.