Голосуй, не голосуй все одно получиш ...

Так думає більшість пересічних українців, про найдемократичніші вибори в світі – українські. Громадяни звикли, що кожний з політиканів у цей період видасть свою порцію обіцянок, а деякі, ще й порцію «мерівської гречки».

Якщо говорити про вибори, то навіть існує такий анекдот: «Питає кум у кума, що нового в країні, той відповідає – вибори, значить нічого – робить висновок перший кум».

Особливості національних українських виборів полягають у тому, що замість того обрати хто дійсно зможе країною керувати обирають, того хто найбільше обіцяє, але потім обравши його люди розуміють помилку, але таки знову на наступних виборах за нього голосують.

Особливу групу виборців становить мало захищені верстви населення та студенти. Це улюблене електоральне поле кожного політика. Ми не будемо згадувати «гречку Черновецького». Це вже класика жанру, немає в Києві бабусі, щоб не відчула «мерівську гречку» у вигляді захмарних тарифів та високих цін на продукти.

Побачивши успіх Черновецького цей прийом почала використовувати кожна поважаюча себе політична сила: соціальні пайки регіоналів, «тисяча від Юлі» тощо. Люди отримавши пайок на 50 грн. продають свої душі і дають право залізти собі до кишені та вкрасти звідтам 50 тис. грн.

Люди схаменіться, що Ви робити? За 50 грн. та повних міх обіцянок продаєте свою свободу. Ні, я не закликаю не брати у цей важкий період «кандидатських подачок». Беріть, але голосуйте за велінням серця та розуму.

Шановні студенти – спудеї – Ви були, є і будете в авангарді доленосних перетворень в Україні і в світі. Що з Вами стало за нещасні 200 грн. Ви продаєте свою свободу та майбутнє. Ганьба нам. Ні я не закликаю не брати  - беріть, але голосуйте по совісті. Ви сказите, як таке можливо, бо кожен холуй політикана потребує фото бюлетеня з правильною позначкою. Але Ви ввімкніть кмітливість, нехай один зробить це фото і через функцію Bluetoothперекинете один одному. Так і холуй залишиться задоволений, і Ви не загубивши майбутнього 200 грн. заробите.

Люди схаменімося, давайте брати владу у свої руки через справді народних депутатів. Давайте будемо голосувати не за грошовитих мішків з «бігмордів» чи новоявлених спасителів України місцевого масштабу, що по 100 разів на день кричать про це на куплених передачах, а за людей яких ми знаємо, до яких завжди можемо звернутися за допомогою. Голосуємо за кандидатів, що будуть піклуватися під час всього свого депутатства про нас, а не згадувати про нас тільки за 90 днів до нових виборів.

Думайте, і Ваших руках долі України, Києва, Ваших районів і, що найголовніше, Ваша. Давайте занесемо у фольклор на нашу народну говірку: «Голосуй, не голосуй всеодно…………». І давайте згадаємо слова одного з класиків Батьківщина, совість та воля не продається.